Хмельницькі реконструктори відтворюють війну. Але бажають жити в мирі

Реконструктори краще за багатьох істориків розкажуть вам, що відбувалося на наших землях під час Другої світової війни. Адже вони відчули усе це, так би мовити, на власному досвіді, відтворюючи криваві події тих часів

Хмельничанин Ігор Паненко воював і проти німецьких солдатів, і проти воїнів УПА, і проти петлюрівців. Він член військово-історичного товариства «Червона зірка», яке організовує масштабні реконструкції військових подій.
- Ігоре, який предмет чи елемент форменого одягу став першим у вашій колекції реконструктора. З чого все почалося?
- Я вже давно почав захоплюватися історією. Раніше навіть працював у хмельницькому історичному музеї. Мені дуже подобається старий побут, звичаї — все, що пов'язано з історією. От і почав десь з того часу збирати і скуповувати формений одяг. Сім років тому я вступив у військово-історичну спільноту.
- Скільки реконструкторів в Хмельницькому?
Наш Проскурівський гарнізон тільки розвивається. Ми реконструювали вже Першу світову війну, Громадянську війну, Другу світову, загони УПА, радянські і партизанські. У реконструкції бере участь близько 40 осіб. До них входять і червоноармійці, і німці.
- Чим можна пояснити вибір тих людей, які реконструюють одяг і побут саме німецьких солдатів? Їм симпатичний фашизм?
Ні, фашизм їм не симпатичний. Ми показуємо битви, в яких полягло безліч людей, наших дідів і прадідів. Це були страшні часи, що лякають смертями. Ми хочемо в реконструкції показати це. Щоб ніколи більше не було війни.
А щодо людей, які збирають німецький формений одяг, так цим багато хто захоплюється. Ось, побув реконструктор якийсь час радянським солдатом, потім йому хочеться спробувати і за німців повоювати. У цьому є своєрідна романтика. Комусь подобається, комусь - ні. До речі, німецький одяг збирати набагато складніше і дорожче, ніж радянський.

- Чому ви реконструюєте саме Другу світову? Хтось із ваших родичів воював тоді? Загинув?
Мій дід був у полоні. У 1941 році його забрали до Німеччини на роботу. Тоді багато людей перевозили за кордон і змушували працювати на заводах, полях, прислужувати німецьким господарям. Жив як раб.
- Чи є серед реконструкторів жінки?
Раніше було дві дівчини. Але одна вийшла заміж, друга не може більше брати участь у реконструкціях через графік своєї роботи. Взагалі ми з радістю приймаємо жінок в наше співтовариство. Можемо навчити медицині, житлу в наметах. Головне ж - це людина. Якщо когось цікавлять історичні реконструкції, то ми всім раді.

- Які фестивалі або реконструкторські збори ви відвідували в цьому році?
  Реконструкторських фестивалів було багато. Перший фестиваль цього року був у лютому під Києвом. Фестиваль називався "На броні перемоги". Це реконструкція битви, що проходила під Житомиром. Потім були на реконструкції бойових дій визволення Одеси. Біля Києва відтворювали бої під німецьким містом Штольберг. У Львові брали участь у реконструкції стичок між УПА та загонами рядянських чекістів.
Була ще військово-історична реконструкція «Кам'янець 1919 року». Фестиваль під назвою «Остання столиця УНР». Ми відтворювали битву, в якій брали участь воїни петлюрівської армії, воїни Червоної армії і балтійського флоту з Петрограда. Взагалі багато чого відбулося в цьому році. Можливо, навіть, якийсь із фестивалів і не згадав.
- Ну і останнє запитання. Ви раді, що живете в мирний час, чи з задоволенням повернулися б в початок 40-х?
Ніколи в житті не хотів би повернутися в ті часи. Тоді ж ніхто не виживав. Хіба що тільки найсильніші. Це був страшний час. Хотілося б, щоб ніколи більше не було воєн. Люди повинні розуміти, як це страшно.