Найстаршому у Хмельницькому 104 роки

Минулого тижня Іван Гриб відзначив своє 104-річчя. Він щей досі добре памятає останні роки царського режиму, Першу світову війну, Жовтневу революцію, встановлення Радянської держави та її розпад у 90-х...

У чистенькій та затишній двокімнатій квартирі в районі Озерної разом зі своєю донькою Неонілою Кузіною живе найстарша людина в місті - Іван Іванович Гриб. Йому 104 роки. Зір і слух останнім часом підводять довгожителя, але пам'ять у чоловіка і досі міцна. Добре пригадує усе - голод, війну, фашистський полон, відсидку в сталінських таборах та багато іншого, що сталося у його дуже не простому житті.
- Батько так довго живе через те, мабуть, що завжди був до всіх дуже добрим, - каже донька довгожителя Неоніла. - Він м’яка, спокійна людина. Я взагалі не пам’ятаю, щоб він хоч раз на когось голос підвищив. Але його усі поважали, він завжди легко знаходив порозуміння з людьми.
Сам Іван Гриб на запитання про секрет свого довголіття відповідає просто:
- Я не знаю. Так Бог дав.
Починаючи зі свого столітнього ювілею, хмельницький довгожитель став, так би мовити, зіркою мас-медіа. Практично усі центральні українські телеканали присвятили йому сюжети, багато газет надрукувало великі статті.
- Раніше батькові було легше спілкуватися, бо він ще відносно непогано чув, - каже Неоніла Іванівна. - Він у мене почесний зв’язківець, тому коли святкували 100-річчя, "Укрпошта" виділила нам великий зал, і там зібралося дуже багато гостей, в тому числі і журналісти с мікрофонами та камерами. Коли вони всі його обступили, щоб взяти інтерв’ю, я, чесно кажучи, думала, що батько розгубиться. Але ні. Він підняв руки і сказав їм: "Заспокойтеся. Я погано чую. Тому кажіть голосно і по одному". Дуже гарно тоді відповідав на запитання. А ще, пам’ятаю, сказав, що він впевнений, що доживе до того часу, коли на Україні нарешті стане краще жити.

Назвали "ворогом народу"
Іван Іванович прожив не лише дуже довге, але й дуже достойне життя. А ще - воно було надзвичайно важким.
Народився довгожитель у 1908 році на Житомирщині, у селі Севериновка. У 15 років майбутній довгожитель залишився без матері. Після смерті неньки пішов з дому - шукати кращої долі. Спочатку влаштувався працювати залізничником. Але своє покликання знайшов у роботі на пошті. У 1929 році одружився з дівчиною на ім'я Неоніла, яка народила йому двох дітей - сина і дочку. У 30-х роках Іван Гриб працював начальником поштових відділень в райцентрах Хмельницької області. А коли почалася війна, пішов на фронт. Під час відступу радянських військ у 1941 році потрапив у фашистський полон. Втік від німців, зістрибнувши з потягу під час пересилки у Німеччину. Повернувся в ряди Червоної армії і дійшов з боями до Берліну. Був важко поранений і контужений, за що згодом йому дали інвалідність першої групи.
- Батько повернувся з фронту, але на цьому наші біди не закінчилися, - каже Неоніла Іванівна. - Настала Берівщина, і його почали водити на допити. Зробили з нього ворога народу - бо був у полоні. Батько спочатку відмовлявся від звинувачень. А потім, коли його налякали погрозами усю сім'ю на Північ відправити, він підписав папери. Присудили розстріл. Але у Москві цей вирок не погодили - натомість дали 25 років таборів. Через шість з половиною років батько вийшов - його реабілітували за відсутністю складу злочину.
Повернувшись у Хмельницький, Іван Гриб знову пішов працювати на пошту. Керівні посади через відсидку у таборі йому вже не давали, але через якийсь час призначили на посаду лектора - вчити персонал на обласних курсах зв'язківців.

Прожили разом 80 років
Зі своєю дружиною Неонілою Іван Гриб прожив 80 років. Донька довгожителя каже, що батько з мамою жили душа в душу, дуже кохали один одного. Їх дубове весілля, яке вони святкували 8 лютого 2009 року, також стало неабиякою подією у житті Хмельницького.
- А у березні мама померла, - каже Неоніла Іванівна. - Вона не дожила двох місяців до свого 100-річчя.
Ще два роки тому найстарший хмельничанин жваво цікавився тим, що відбувається в Україні та світі, любив дивитися телевізор. А ще раніше, коли дозволяв зір, - обожнював читати. Зараз старість практично ізолювала Івана Івановича від зовнішнього світу. Але він тримається - завдяки щирій турботі своєї доньки. Спеціально, щоб доглядати за старенькими батьками, пані Неоніла переїхала зі столиці у Хмельницький.