Володимир Заіка: люблю речі з душею

- З чого почалось захоплення колекціонуванням?
Все почалося з марок. Мій дідусь був заядлим філателістом, хоча і не надто продвинутим. У нього була велика колекція марок, але назвати її унікальною я, на жаль, не можу. Він отримував більше задоволення від кількості, ніж від унікальності марок.
Так от саме дідусь заохотив мене до колекціонування. Він подарував мені перший, правда, і останній альбом для марок. І якийсь час я його справно заповнював.
Але з часом я відійшов від цього захоплення. Хотілось чогось особливого та унікального, а дозволити собі цього я не міг. Де у старшокласника гроші на те, щоб купувати марки за кількасот гривень, не кажучи вже про тисячі.
Так що філателіста з мене не вийшло.

- А як ви почали збирати саме старожитності?
Уже будучи студентом якось поїхав з друзями на відпочинок. Частина з них вчилася на історичному факультеті, і ми поїхали до якось села у Тернопільській області, де вони проходили археологічну практику. Аргументи були залізні: місця гарні, можна зняти у місцевих мешканців хатинку, знову ж таки, продукти купити. Словом, рай, а не відпочинок. Так і зробили. Зняли будиночок. Така собі старенька «шевченківська» хатинка, де з благ цивілізації хіба що електрика. Проте там були просто шикарні старі меблі, з таких, що вже років з п'ятдесят як вже не модні навіть у самому глибокому селі, і піч.
Так ось, на якийсь день відпочинку була погана погода, і ми з хлопцями від нічого робити полізли на горище. І виявилося, що ми потрапили на реальний скарб. Там був і старовинний посуд, і елементи побуту, і навіть одяг. Від всього цього не те що у моїх друзів-істориків був стан затяжного захвату, а й у мене, банального технаря.
Ось саме з цього і почалось моє захоплення старожитністю. І, слава Богу, збираю я їх вже років десять.

- Колекціонування вимагає якихось особливих знань?
За цей час, звичайно, довелося освоїти багато спеціальної літератури з історії, проштудіювати історію нашого краю, та й дещо з археології також вивчав.

- І як, знання з археології довелося приміняти на практиці?
Так, знання мені знадобилися. Кілька разів їздив на розкопки до Запоріжжя.

- А взагалі-то предмети для колекції Ви де саме дістаєте?
По-різному буває. Звичайно, дещо купую на блошиних ринках чи в інтернеті, але більшість знаходжу в експедиціях. І саме такі знахідки для мене найбільш цікаві. Такі, коли за ними є якась історія. Тоді це вже не просто частина колекції. Така річ по-справжньому живе.

- А як проходять Ваші експедиції?
Зазвичай сідаю за кермо і їду на кілька днів по селах. Причому обираю такі, щоб подалі від міст були. А там просто спілкуюся з людьми, розпитую. Так і знаходжу речі. Щось купую, а щось люди просто так віддають.

- І що цікавого Вам люди віддали?
Ну, наприклад, грамофон початку двадцятого століття. Як виявилося, він ще й працюючий був. Мені його просто так віддали. А в тому ж селі я за гасові лампи заплатив по сто гривень.

- А який предмет з Вашої колекції можете назвати раритетним?
Найулюбленіший предмет з моєї колекції — це стара шафа десь тридцятих років. Нічого особливого, досить типова, і зроблена не з дерева, а з фанери. Але незважаючи на це — чудово збереглась.
Її подарував мені колега. Почув про моє захоплення і віддав. Це шафа його бабусі. Вони ту шафу, коли продавали бабцеву квартиру, перевезли на дачу, бо викинути її було шкода. Так вона там і стояла, поки я її не забрав.
Зараз це повноцінна вінтажна шафа. Я її трішки відреставрував, замінив полиці, петлі на дверках, полакував і поставив у кімнаті дочки. До речі, їй це дуже сподобалось.

- А ще якимись вінтажними речами Ви користуєтесь?
Звичайно, я користуюся речами, які збираю. Я вважаю, що речі повинні жити. А для того щоб вони жили, їх потрібно використовувати. Звичайно, не щодня, щоб це не перетворилось на буденність. Але час від часу — обов'язково.

- Наприклад?
Ну, наприклад, на свята ми стіл сервіруємо старим сервізом, зробленим у кінці дев'ятнадцятого сторіччя у Російській імперії. На жаль, зібрати повний сервіз не вдалося, але предметів, що збереглися, вистачає, щоб запросити у гості невелику компанію.