Від сесії до сесії живуть студенти весело

Цікавими історії зі свого студентського життя поділилися з нами хмельничани, які зараз працюють у різних сферах суспільного життя.

Режисер молодіжного театру „Дзеркало Всесвіту” Іван Кропліс згадав таку цікаву історію із свого студентського життя:
- Коли я навчався в Київському університеті культури, українську мову та літературу у нас викладав дуже суворий вимогливий професор Килимник. Здати іспит йому було важко, багато студентів по два роки перездавали, адже потрібно було прочита біля сотні літературних творів, причому добре запам’ятати їх. Він був непідкупний, на нього ніхто не міг вплинути. І мої одногрупники кажуть: „Придумай щось, щоб наша група здала іспит”. Я гадав-гадав і нарешті придумав.
Перед іспитом в коридорі професора зустрічають акуратно і скромно одягнені студенти, чемно вітаються. Потім він заходить в аудиторію, а там дві симпатичні дівчини вручають йому каравай, який спекли вночі напередодні, та його улюблені польові квіти з найщирішими привітаннями. Це було зроблено настільки гарно, що розчулений професор прийняв іспит у всіх. Думаю, він розумів підтекст, але за винахідливість поставився до групи добре.
В університеті ще довго ходили легенди про те, як наша група здала професору Килимнику іспит з першого разу, а мене одногрупники півроку водили у кав’ярню, де безкоштовно поїли кавою зі смачними тістечками.

У студентські роки Віктор Байдич будував нафтобазу та аеропорт (на фото Віктор Байдич другий зліва)

Заступник міського голови з питань освіти та науки Віктор Байдич з посмішкою згадує студенство. Вважає його, в певній мірі, безтурботним та неповторним періодом життя.
Віктор Байдич навчався у Кам’янець-Подільському педагогічному інституті (зараз Державний національний університет) на історичному факультеті. “В нас був надзвичайно дружний курс, хлопців та дівчат було майже порівну, тому це вже привносило певний колорит у наші стосунки і створювало відповідну ауру відносин: ми і для навчання знаходили час, і проводили цікаві туристичні екскурсії”, - сказав Віктор Григорович.
Як розповідає заступник мера, в студентські роки він і його однокурсники дуже багато уваги приділяли спорту - щодня грали у футбол по дві-три години. Після чого, як вважається за потрібне майже у всіх студентів, - на келих пива, потім мерщій у гуртожик щось перекусити - і на вечорниці. Вважає, що той справжній студент, хто свої молоді роки прожив у гуртожитку.
В студентські роки під час літніх канікул Віктор Байдич працював - поповнював скрутні бюджети студента. “Надзвичайно тепло згадується наша участь у студентсько-будівельних загонах. В літній період ми їздили працювати на міліорації по нашій області. А одного року наш будівельний загін поїхав на Чукотку, за Полярне коло. Ми там будували нафтобазу та аеропорт. Звичайно, важко працювали, заробили на той час досить непогані гроші. В студентсько-будівельний загін йшли такі нормальні хлопці, не мамині синочки, не хлюпіки, а справжні мужчини”, - згадує Віктор Григорович.
Вітька! Давно вже так не називають студента-відмінника Кам'янець-Подільського педінституту Віктора Байдича. Сьогодні він - Віктор Григорович, обіймає посаду заступника міського голови з гуманітарних питань. Головний освітян міста не забуває про свої студентські роки і каже: “Студентство, студентські роки, енергія, бадьорість... Я б хотів побажати, щоб сучасні студенти жили повноцінним студентським життям, не проспали його, а відчули в повній мірі. Треба жити, горіти і цінувати кожну мить студентського життя, тому що воно не повторне і швидко пролітає. Щоб потім було що згадати”.

Вчора – студент, сьогодні – викладач

У 2006 році молодий хлопець захистив дипломну роботу і вже через декілька місяців розпочав працювати у Хмельницькому національному університеті. Денис Дмитрошкін з посмішкою згадує свої студентські роки у цьому університеті, адже траплялося чимало кумедних історій...
„Пригадую, як на першому курсі ми відзначали День народження нашої одногрупниці. Святкували у одному з дворів житлового будинку по вулиці Інститутській. Незабаром довелося поспішати на пари, оскільки була ще лекція. Проте, ми ще не допили вино. Тому й вирішили взяти наш „фуршет” із собою. З одногрупниками по черзі вибігали з аудиторії та пили вино. А викладач, не зрозумівши у чому річ, потім дивувався, чому ми так багато чаю випили...” - поділився спогадами Денис Дмитрошкін. Ще під час навчання в університеті активно займався спортом, зокрема бейсболом. Щоразу, коли були заняття з бейсболу, студент брав з собою велику сумку. Деякі викладачі, як зазначає Денис, думали, що він насправді немісцевий, тому дозволяли йому піти раніше з пари.
Наразі Денис Дмитрошкін викладає „Практичну граматику” й „Практичний курс англійської мови” на спеціальностях „Переклад” та „Філологія англійської мови” і другий рік навчається в аспірантурі.

Михайло Соболь у студентські роки прооперував 98 собак

Зараз, вже будучи заступником головного лікаря Хмельницької міської лікарні, Михайло Соболь з приємністю згадує студентське життя – пригоди, несподіванки та наполегливу працю. Адже де б не навчався Михайло Григорович – закінчував навчальні заклади завжди із відзнаками.
“Перші операції на тваринах я проводив на другому курсі медичного інституту. Будучи студентом прооперував 98 собак... Не можна не згадати також й студентські будівельні загони — робота під час літніх канікул на цілині в Казахстані. За ці два місяці заробляли дуже солідні гроші”, - пригадав Михайло Григорович.
В студентські роки Михайло разом із друзями з вікна гуртожитка на голову знайомим могли спустити пакет з водою. А під час роботи в будівельних загонах Михайлу доводилося разом із хлопцями будувати огорожу для великої рогатої худоби, яку за хвилину тварини рознесли вщент. “Зробили огорожу добре. Коли ж привезли худобу і запустили її в загін, тварини розвалили огорожу та повтікали, потім ловили їх майже тиждень”, - з посмішкою пригадує Михайло Соболь. А от до літніх сесій Михайло Григорович ніколи не готувався в гуртожитку, а весь цей час з підручниками проводив на... пляжу.
«З величезною любов’ю згадую Чернівці, вулицю Кобилянської, університет... На жаль, студентські роки ніколи не повернути. Це найкращі роки».

Довідка.
Свята Тетяна з давніх пір вважається покровителькою студентів. Походить ця традиція з часів Російської імперії. Адже саме в Тетянин день у 1755 році імператриця Єлизавета Петрівна підписала указ «Про заснування Московського університету».
В 60-70 роках XIX століття Тетянин день перетворюється в неофіційне студентське свято. До того ж, з нього починались студентські канікули, і саме цю подію студенти завжди відзначали весело.Студенти і по сьогодні вважають Тетянин день своїм святом і з радістю відмічають його, як і більшість інших свят. 

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.