Олег Скрипка : «Куріння – залежність, а я - за свободу!»

Олег Скрипка «засвітився» на всесоюзному телебаченні ще у 1988 році. Сьогодні Скрипка вдало опанував образ поетичного та яскравого українського простака. Проте в особистому спілкуванні Олег розкриває себе як глибока людина, яка цікаво розкаже, чому українці підходять француженкам, а росіяни – ні. Чому його “штани кльош” з чотирма смужками, гольф, шапочка з бумбоном, а також нафарбовані нігті та “зелений баян" це – "турбо-мода", а не "жлоби в спортивках приїхали". Та чому він пожалкував, що взяв участь у проекті "Танці з зірками".
- Ви здобули певну популярність в кінці 80-их, але в 1991 році емігруєте усім гуртом до Парижу. Чому?
Так сталося, що французи почали ввозити до себе радянські рок-гурти. Це було таке завдання їхньої "партії" – стратегія на державному рівні. Я граю на баяні, а у французів це є дуже модним і популярним. "ВВ" там класно сприймалося публікою. Була хороша кон’юнктура та перспективи. З нами там довго та плідно працювала одна агенція, з якою ми зробили низку турів.
А взагалі ми не марили Францією. Я навіть Мопассана не читав перед переїздом. Нас просто почали запрошувати – один раз, другий… І ми вирішили залишитися там. Хоча нам було що втрачати. Це для нас була катастрофа. Ціле життя відбулося тут. А потім ми все кидаємо і їдемо. Рішення було дуже важко прийняти.
- Але у Франції ви здійснили "мрію радянського чоловіка" – одружилися з француженкою. Українець та француженка – чи можливе таке поєднання?
Можливе! Тому що француженки – це досить жорсткі жінки. А українські чоловіки – м’які. Тому ця пара якраз нормально існує. Я думаю, французькі жінки з задоволенням обирають чоловіків-українців.
- Чому ви розсталися зі своєю французькою дружиною?
Кажуть же, що бувають важкі періоди в спільному житті – це 3 роки та 7. Ми якраз в 7 років не витримали. Після розриву з Марі, яка була також і адміністратором гурту “ВВ”, згорнулося і приватне, і професійне життя. Ми повертаємося назад в Україну. В принципі, це мені не притаманно – рубати з маху. Це рідко відбувається. Щоб все перекреслити і почати знову все по-новому. Це було дуже важко.
- Як складалися ваші стосунки з залежностями – алкоголем, наркотиками, сигаретами. Чому ви підписали “Маніфест українців проти куріння”?
Наркотики – зло. Щодо алкоголю – то це, на жаль, частина сучасного суспільства. Головне – не мати залежності. Зазвичай я випиваю келих пива і почуваю себе класно. З курінням складніше, бо воно затягує непомітно, але міцно. Я курив в 22-24 роки та кинув. Не з першої спроби. Взагалі, куріння – це такий індикатор, який показує, наскільки людина може бути вільною. Адже більшість курців хочуть кинути. Життя складається з того, що комусь вдається бути вільним – робити те, що він хоче, а комусь не вдається. Курці навіть мають плюс – вони можуть випробувати свій характер і відчути себе людиною, яка здатна сама керувати своїм життям.
- Це досвід Франції допоміг вам так швидко покорити Україну?
Не було задачі "покоряти " когось, наче індійців. Просто важливо було співати і донести якусь інформацію, яку ми отримали в Європі.
В кліпі «Весна» я одягнутий в спортивки-кльош з чотирма смужками, гольф, шапочку з бумбоном – це був "супер-гламур" та "турбо-мода". Навіть за паризьким ґатунком. Це те, що французи називають "дозьем дегре", по нашому, прикол.
- У вас наприкінці 90-х було розуміння, що ви стали, можливо, першою в історії України справжньою зіркою маскультури?
Ну як… Ми чуємо компліменти, ось класна музика. Але стримує те, що ми ніколи не були на офіціозі сприйняті на 100% в Україні. Ми на «Євробачення» потрапити не можемо ніяк. Ми ніколи не були в рейтингу. І це стримуючий фактор, тому що це постійно якась недореалізованість.
- Ваші хіти кінця 90-х, такі як "Осінь", "Юра", "Таємні сфери", зараз досить рідко лунають по радіо, вони невідомі молоді. Чи нема ідеї якось дати їм другу молодість?
Ну, тут може бути єдине рішення, якщо я відкрию своє радіо. А таких планів нема, бо це для мене непідйомна задача. Але іншого виходу я не бачу. Парадокс в тому, що більшість українських радіостанцій крутять ту музику, яку більшість українців вважають поганою. Може бути - це просто непрофесійне радіо.
- Але ж це ринок. Ми не можемо його звинувачувати...
Не погоджуюся. Ринок формується пропозицією. І все. Ми купляємо те, що пропонується. Ми не можемо купити те, що не пропонується. Це великий міф. Продається, те що зручно продавати.
- Ви змінили музичний ринок в Україні. Отже, ви на вірному шляху?..
Звичайно, але поки що я на шляху антагонізму. А я антагонізму не люблю. Не хочу бути в антагонізмі з тим самим радіо і телебаченням. Я хочу, щоб я їх поважав, а вони мене. А зараз - ми всі не поважаємо телебачення, тому що вони всі крутять лайно. А вони нас не поважають за те, що ми їх не поважаємо.
- Але ви взяли участь у проекті "Танці з зірками". Лунала ваша музика, ви стали ближче до людей. Отже, не все так погано!
Я не кажу, що все погано. Якраз метою участі у проекті "Танці з зірками" було показати, що антагонізму немає. Все може бути розумно, все можна зробити і показати. І все може бути на конкурентній основі. Але йти до мобільного оператора і домовлятися за смс-ки я вже не можу. Це вже "не моє ноу-хау".
- Проект "Танці з зірками", у якому брали участь, вас потряс?
Потряс. Чесно кажучи, я пожалкував, що взяв участь у “Танцях з зірками”. Це було складно. В таких проектах є щось негуманне. Негуманне ставлення до учасників змагань. Там є принизливі моменти. Основний "цимус" цієї передачі – ось вони, зірки, їх всіх гамузом скинули в одне відро і там принизили частину з них. Хтось перемагає, хтось вилітає. Фізично – це важко. І морально – важко.
- Ви переживали програш в фіналі Подкопаєвій?
Маніпулювання з смс – це неприємно. Як я розумію, виграш Діми Білана на «Євробаченні» минулого року - це та сама технологія. Просто купуються телефони, сідає офіс і наярює смс-ки.
- Ви творча людина, а з іншого боку-сім’янин. Як ви поєднуєте прагнення до свободи митця і виконання родинних обов’язків?
Як у будь-якої людини, є потреба внутрішньої свободи, а є якісь обов’язки перед іншими, перед рідними, якісь умови співіснування. І розумно їх поєднувати - це нормальні абсолютно речі. З цього і складається життя.
Інформаційна служба газети «Діловий тижневик «ВСІМ»

Слідкуйте за новинами Хмельницького у Telegram.